|
25 лютого - це сторінка нашої історії, освітлена словом. Ми відзначаємо 155-ту річницю від дня народження Лесі Українки - жінки, яка стала голосом нескореної України.
25 лютого 1871 року у місті Новоград-Волинський народилася дівчинка Лариса Косач - та, яку світ знатиме як Леся Українка. Її життя було схоже на боротьбу вітру з каменем: тендітність і незламний дух. Хвороба намагалася скувати її рухи, але не змогла скувати думку. І саме тому її слово стало мечем і піснею водночас.
Її поезія - це не тихий шепіт, а заклик. Це "Contra spem spero!” - виклик долі. Це "Лісова пісня”, де природа говорить мовою людського серця. Це "Кассандра”, у якій звучить правда, навіть якщо її не хочуть чути.
У творах Лесі Українки живе сила волі, гідність і віра в людину.
Вона писала про свободу тоді, коли за неї карали. Говорила про національну свідомість тоді, коли її намагалися стерти. Її слово було світлом у часи темряви. І сьогодні воно знову звучить особливо гостро, бо українці знову виборюють право жити, говорити й думати українською.
Недаремно день народження Лесі Українки сьогодні вшановують і як День української жінки, адже в її постаті - образ сильної, мудрої, освіченої українки, яка не стоїть у тіні, а творить історію. Українська жінка - це берегиня і воїн, мати і мислителька, ніжність і сталь. Саме такою була Леся.
155 років - це міст між поколіннями. Це доказ того, що слово може бути сильнішим за обставини, а дух - міцнішим за біль.
Тож нехай сьогодні в кожному класі, у кожній родині, у кожному серці прозвучить її рядок, як оберіг, як нагадування, як клятва:
«Без надії - сподіваюсь!»
| 
